Фото та цікавинки про Старі Кодаки, що у Дніпропетровській області.
Зараз Старі Кодаки це дуже цікаве село біля міста Дніпра, на правому березі річки Дніпро. Цікаве це місце трьома речами, а саме:
- Розвалини старої фортеці
- Музей української старовини
- Старокозацьке кладовище
Почнемо ми з стрих часів, щоб підкреслити, що місце це славне та значуще. Тут ви побачите фото автора сайту та відео з каналу Ютуба, що знаходиться в самомму низу сторінки.
Як вказує Вікіпедія: ” Поблизу села Старі Кодаки виявлено палеолітичну стоянку (понад 40 тис. років тому) мустьєрської культури. У кургані «Сторожова Могила» розкопано рештки найдавнішої в Східній Європі гарби ямної культури. А також Біля Старих Кодак виявлено рештки слов’янського поселення періоду Київської Русі.”
Отже підтвердження давнього роду цього місця ми маємо з археологічних розкопок. Але що там було знайдено – відомо тільки в науковій літературі. А в селі про це й згадки нема. Хоча при нинішній децентралізації, та тренді на заробляння громадами грошей самим для себе – було б правильно, щоб до їхнього музею таки щось потрапило. Сподіваюсь так і буде
А ми почнемо з відомостей про фортецю
Фортеця в Старих Кодаках звалась Кодак
Ще до того як з’явилася фортеця Кодак, на цьому місці було поселення звалося Кодак (з татарського – Поселення на горі). Поруч з цим селом був розташований ряд порогів, а тому було і поселення дніпровських козаків-лоцманів, що звалося Лоцкам’янка та згодом з’явилося ще німецьке поселення Ямбург.
Фортеця з’вилася після польсько-московської угоди, що мала на меті обмежувати діяльність запорізького козацтва. Угоду було укладено у 1634 році.
Як видно з фото вище, фортецю збудували в 1635 році. За ініціативи Конецпольского Станіслава. Мала ця фортеця на меті ізолювати запорожців від Чорного Моря та ізолювати Україну від запорожців. Тобто ускладнити походи Дніпром вверх з походів на Чорне море.
Дмитро Яворницький про фортецю Кодак
Далі вже цікаво читати з спогадів Дмитра Яворницького, який цитує записи Гійо́м (Вільгельм) Левассе́р де Бопла́н, що будував цю фортецю, бо був інженером та військовим картографом. За ім’ям та прізвищем не важко здогадатися, що був французького походження, але працював на короля Сігізмунда, Речі Посполитої.
Процитую Дмитра Яворницького з книги “Дніпровськи пороги”:
“Коло 1603 року Боплана викликав у Польщу король Сигізмунд III, як відомого та досвідченого інженера, і йому доручили справу укріплення південних меж України од татарських наскоків та од козацьких повстань. Боплан пробув в Україні (моя редакція) 17 років і після того написав книгу “Опис України”.
В тій книзі він каже: “Тут є замок, який я заснував в липні 1635 року. Але наступного місяця серпня, після мого від’їзду, якийся Сулима, привідця козаків, повернувшись з морського походу та побачивши замок, що перешкоджав йому повертатись до рідного краю, раптом захопив його та перебив усю залогу, коло 200 чоловік (німців – моя редакція) , під керівництвом полковника Моріона, француза. Після того, пограбувавши кріпость, Сулима з козаками пішов до Січи. А в тім, не довго козаки володіли тією кріпостю: їх розбито, з наказу Краківського кастеляна Конецпольського, одвезли, вкупі з проводарем, до Варшави і там четвертували…
З 1656 року Кодак лічився за запорізьким Кошем, і там установлено першу берегову сторожу з охотників-козаків, які з наказу Коша мусили допомагати всіма способами пловцям, що йшли по Дніпру…
Заснували село Кодак козаки, які правили за лоцманів. 1739 року сюди прийшли люди з України, а 1775 року тут осіло чимало запорожців після скасування Січи…”
(Д.І. Яворницький, “Дніпрові пороги”)
Інші історики про Старі Кодаки
Історія фортеці Кодак і козачества добре описані в статті за посиланням , що повністю повторює статтю C.М. Плохiй, А.М. Ковальов з книги “Тії слави козацької повік не забудем…” “Промінь”, Дніпропетровськ, 1989
Завдяки цій жіночці у Краєзнавчому музеї Старих Кодак зібрано стільки ескпонатів. Коли я з нею познайомився вона розказувала, що більшість експонатів, що зібрані – це експонати, які вона виміняла у власників напроиклад на вишиванки, що вишивала сама та майстрині в селі. Також вона розповідала про хор, в якому виступала і який був знаменитий на той час. Нажаль фото вийшло невдалим, але не вставити в історію про Старий Кодак її неможна було.
Буду вдячний, якщо в коментарях напишите про неї та інших людей з Старих Кодак більше. Внесу дані в текст.
Ще більше іторії, але вже про весь край на території сучасного Дніпра можна прочитати тут . Але загалом висновок можна робити такий.
З славних походів козаки повертались на ці береги з Чорного моря. Повертались у фортецю Стара Самарь, що стояла на березі Самари неподалік від цього місця. Це були козацькі вільні краї. Аж раптом виникла фортеця Кодак. Про це В. Панченко написав козацьку пісню.
Майже неподоланні пороги тутешнього Дніпра дали прихисток козакам від турків. Турки просили поляків навести лад з козаками. І вони час від часу намагались це робити.
Козаки добре знали пороги і в тутешніх краях були лоцманами. Проводили по порогам весельні кораблі. З того і жили. Тут і помирали.
Московська влада та занепад Старих Кодак
Створити пороги судохідними намагались уже в російській імперії. Але без особливого успіху. Що і давало роботу лоцманам надалі.
А в радянські часи фортецю знищили заради граніту. Нікому не була цікава історія, славні часи, бо були зайди. Люди, що приїхали з іншіх країв не навчились поважати історію місьць куди їх слала партія. Їх завдання було виконувати та не питати. Та й старі, славні часи були зовсім не у канві “причісаних” радянських міфів. Довелося б пояснювати як московія дружила з різними державами проти козацьких свобод. Тому безжально ставились до місць куди слала партія, тому нищили, тому їх і не любили місцеві, повставали та й виганяли. А місцевих за то у Сибір висиляли. Так ото і жилося.
Партія замість того створювала нові міфи, про неіснуючі події, докази про фальшивість яких досі випливають при вивченні джерел, що походять з різних джерел. І невідповідність лізе звідусіль.
Фото Міста Дніпро